taraskazkar (taraskazkar) wrote,
taraskazkar
taraskazkar

Вибаченнь не буде

Діло було навесні 14-го.
Ми їхали з Сімферополя до Сєвастополя з моїм старим другом і земляком Владіком Котовським (імена змінені), що давно перебрався до Криму, а з початком усім відомих подій, отримав російський паспорт з двоголовим мутантом і дуже цьому радів, переймаючись лише тим як йому перевезти до себе маму. Машина належала його партнеру, кримському татарину на ім'я Амєт. Обидва років на десять-дванадцять молодші за мене. Владіка я знав давно, і хоча він був нормальною людиною та добрим другом, слухати його теревеньки мені було не дуже цікаво і я намагався втягнути в нашу розмову водія.

Той напружено мовчав зосередившись на дорозі, і вагався чи варто зі мною бути відвертим. Тоді, щоб заслужити його довіру, я сам видав усе що думав про росіян і їх фюрера й він трошки пом'якшав. Побачивши це, я скористався нагодою і прямо запитав:
- Ну а ти що гадаєш з приводу всього що відбувається? Які перспективи на твою думку?
Він уважно поглянув мені в очі через дзеркало заднього виду. Я честно витримав погляд і він відповів мені з усією делікатністю властивою його народу:
- Хіба можна пробачити убивцю рідних? Тим більше якщо він навіть не просить вибачення...
І знову поглянув через дзеркало на мене.
Я ствердно кивнув і ми їхали далі, теревенячи з Владіком ні про що...
Tags: одного разу в криму
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment